“Ветеринарна освіта на фронті необхідна, бо ми  – універсальні лікарі”,  – так говорить наш колега, нині головний бойовий медик роти Олег Саханевич

Здавалося б, що поєднання слів ветлікар та війна, звучить незвично. Але, коли настав час захищати рідну землю, сотні наших колег змінили свої мирні спеціалізації та пішли на фронт. Серед них і Олег Саханевич на псевдо “Сайгон”, який нині перебуває на передовій, під кулями у прямому розумінні цього слова. 

За його плечима  – робота головним ветлікарем у радгоспі, потім був участковим лікарем і врешті створив своє фермерське господарство. 9 березня 2022 року він передав справи синові та добровольцем пішов у військо. Спочатку, як бойовий медик, а згодом виконував і інші не менш важливі завдання. Врешті знову повернувся до медицини. 

Нині Олег на “нулі”, він  – головний бойовий медик роти. 

Замість білого халата у нього бронежилет, військова форма та спорядження. Усе вагою близько 40 кг. Замість клініки  – медпункт облаштований у хаті, яку рятуючись від війни залишили власники. 

“Війна асоціюється зі смертю. Я і сам раніше так думав. Але ні, війна  – це про життя. Люди до усього пристосовуються. Навіть тут, де я перебуваю, незважаючи на постійні обстріли, на передовій є люди, які навчилися жити без світла та зручностей, саджають огороди і, навіть після прильотів, відмовляються залишати свої домівки”.

Щодень для нашого  колеги  – це боротьба зі смертю. Він рятує, витягує з того світу та повертає до життя військових і цивільних. Не залишає без допомоги і тварин.     

“Один із випадків це, коли врятували корову, яку градами поранило в районі яремної вени. Витягували осколки, робили їй перев’язки,  – розповідає Олег.  – Тут, де військові дії, тварин мало. Вони свійські, тож не можуть пристосуватися до життя без людей.  Гинуть від холоду, голоду. Постійно когось приручаємо й допомагаємо. Але доводиться переїжджати із місця на місце”.

“Ветеринарні лікарі – це мабуть найбільш необхідна категорія медиків на фронті”

У цьому “Сайгон” переконаний на всі 100 відсотків. Адже ми  – універсальні спеціалісти.  

“У нас дуже широка спеціалізація. Ми знаємо і інфекційні хвороби, і хірургію, і терапію. Ветлікарі на фронті себе показують дуже з хорошого боку. Адже, якщо розібратися, то дуже великої різниці між організмами немає. Є лише психологічний фактор і деякі анатомічні особливості: плевральна порожнина у людей поділена навпіл, а у тварин ні. Це дає можливість нам врятували людей при кульовому пораненні правої чи лівої легені. Тварина ж у такому випадку помре”,  – розповідає Олег. 

Ветлікарі на фронті нічим не відстають від своїх колег, що лікують людей. Маючи широкий спектр знань, вони передбачають інфекційні хвороби, спричинені поганою санітарією, чи поганою водою. Часто використовують навіть підручні засоби, аби надати допомогу та розуміють своїх пацієнтів без слів. Бо поранена людина, як і тварина, часто не може говорити, сказати, що її болить. А для ветеринарного лікаря це звично. 

“Нам ніхто нічого не говорить, бо нам це і не потрібно. Наша освіта заточена під те, щоб без слів розуміти у чому проблема. Без сумніву, людські лікарі у стаціонарних умовах більш професійні. Але на фронті ветлікар більш універсальний. Саме на полі бою у важких умовах ми навіть напевно більше можемо зробити, ніж лікарі для людей. За новим протоколом ми практично не використовується знеболення, треба мати міцні нерви, щоб це все пережити.

Є така медицина катастроф, коли йде масова загибель людей, необхідно приймати складне рішення, кого першого рятувати. Тут необхідне ветеринарне мислення. Бо людина з ветеринарною освітою має здатність сортувати людей, кому надавати допомогу в першу чергу. Цей підхід рятує більше життів, ніж, коли стараєшся витягнути найважчих, а в цей час гинуть легкі. Працює здоровий прагматизм”, – говорить Олег Сахевич.

Минулоріч, команда USAVA дуже постаралася, аби символічно в День ветеринарної медицини України наш захисник отримав такий необхідний для нього подарунок – генератор.

“Майно на фронті може існувати довго, або не довго. Тут це як розхідний матеріал, що може згоріти, залишився без світла. Електрики тут немає уже півтора року. Їду дорогою по генератор, а високовольтні проводи по землі валяються, попід дорогою позначки, що далі міни. Електрики працювали по розмінованому, але все одно підірвалися. Це війна. Осколки б’ють і стовпи, і проводи, і трансформатори. Вдячний USAVA за цю допомогу”, – каже Олег.

USAVA ж, своєю чергою, дякує нашому колезі за його безцінний внесок у нашу майбутню перемогу та захист України. 

Допоможемо Олегові придбати позашляховик, який рятуватиме життя разом!

На жаль, не так давно надійшла сумна новина. Автомобіль, на якому Олег Саханевич виконував бойові завдання та рятував побратимів, був знищений. Тож Український фонд ветеринарної медицини запускає збір на авто для військового медика та його побратимів, які служать в 176 батальйону 121 ОбрТрО.

Просимо усіх свідомих українців, донорів і партнерів долучитися до збору на купівлю позашляховика (пікапа) для Олега та його підрозділу. Пишаємося кожним ветеринарним лікарем, який боронить нашу землю на фронті! Для цього переходьте за посиланням та обов’язково вказуйте, що це “благодійний внесок на позашляховик для Олега Саханевича”!

Давайте докладемо максимум зусиль. Адже Олег та його побратими роблять це щодня, заради нас і нашого майбутнього!